Станція юних техніків (СЮТ). У 1951 році завдяки зусиллям ентузіаста авіамодельного спорту І.Я.Лакози в невеликому приміщенні міського Будинку піонерів почав працювати авіамодельний гурток, який згодом дав життя ще цілої низки гуртків технічної творчості. Наказом по Осипенківського міському відділу народної освіти від 12 квітня 1956 року з 1 червня була відкрита дитяча технічна станція. На першому етапі передбачалося відкрити гуртки: кораблебудівний, авіамодельний, електротехнічний, по дереву і металу. Всього було створено вісім груп дітей по 20 чоловік у кожній.
Першим директором дитячої технічної станції з 16 квітня 1956 року був призначений Костянтин Савович Канов. Вчителі праці середньої школи № 9 Володимира Петровича Подзолкіна з 5 вересня 1956 року призначили за сумісництвом керівником кораблебудівного і радіотехнічного гуртків. Авіамодельним гуртком керував А.П.Федоренко, якого в вересні 1956 року змінив І.Я.Лакоза, який працював також за сумісництвом.
У 1958 році дитячу технічну станцію перевели в нове приміщення, що знаходиться в парку ім. Пушкіна (ни-ні парк ім. П.Шмідта), яке до цього займав міський краєзнавчий музей (знімок внизу). У 1961 році на станції працювали вже 12 гуртків технічної творчості, де під керівництвом досвідчених фахівців 145 хлопців будували моделі кораблів і літаків, вчилися фотографувати, освоювали роботу на кінопроекційних апаратах, конструювали радіоприймальну апаратуру, вивчали будову двигунів внутрішнього згоряння, вчилися водити автомобіль, мотоцикл. Дитяча технічна станція була перейменована в станцію юних техніків - СЮТ.
У 1962 році роботу СЮТ очолив В.П.Подзолкін і був її беззмінним керівником до 1971 року. Разом з ним в цей період працювали Н.К.Козлов, В.Г. Молчанов, Миколаїв. У 1968 році станція юних техніків в зв'язку зі збільшенням кількості дітей, що займаються в гуртках, і самих гуртків, отримали нову прописку по вул. Червоної, 23. СЮТ займав будівлю колишньої дитячої поліклініки, з великим двором, де завдяки шефам від промислових підприємств міста побудували кордодром для запуску авіа- і автомоделей. Мотоциклісти отримали чудову нагоду проводити початкову підготовку і відпрацьовувати елементи водіння непо-безпосередніх на території станції.
З 1971 по 1986 рік СЮТ з невеликою перервою в 1973 році керував І.Я. Лакоза. У 1973 році колектив СЮТ очолював Н.Н.Лебедев.
Під керівництвом І.Я.Лакози з'явилася ціла плеяда молодих, але досвідчених керівників гуртків, загартування вони отримали на обласних, республіканських змаганнях і конкурсах. Судномодельного лабораторію довго і успішно очолював І.П.Хребтов, О.Д. Чуйко і Красічков керували автомодельної лабораторією, Л.М.Мостіцкій і В.І.Беспалько навчали хлопців радіосправи, організували роботу колективної радіостанції. Фотолабораторію станції очолив В.Г.Мельніков. Беззмінним помічником у І.Я.Лакози був Ю.А.Солонскій, багато зробив для розвитку авіамодельного спорту в Бердянську і Запорізькій області. Займаючись з хлопцями, керівники гуртків і сумісники самі багато виступали на змаганнях різних рівнів і домагалися вражаючих результатів. Виконали норматив майстра спорту СРСР і багато років його підтверджували Н.Г.Кіселев, стали кандидатами у майстри І.П.Хребтов, Е.Л.Афенченко, Ю.А. Солонський. Дуже популярні в той час секції мотоциклістів очолювали Сабіров і В.А.Хіжняк.
З 1986 по 1987 рік СЮТ керував молодий, енергійний Н.Л.Міхайленко, котрий зробив за цей час для розвитку її матеріально-технічної бази. Надалі колектив СЮТ очолювали С.А.Данченко, І.В.Зайцева, М.І. Коноваленко, Т.А.Петранова, В.Д.Коноваленко, А.В.Гонтарь.
У 1990 році СЮТ в черговий раз отримала нове приміщення по вул. Горбенко, 26. Тут вона знаходиться в даний час. З 1999 року колектив СЮТ очолює Т.А.Петранова. Справжнім ентузіастом, майстром своєї справи зарекомендував себе керівник авіамодельної лабораторії Я.Н.Мікула.
Кілька десятиліть консультантом Бердянських авіамоделістів на громадських засадах був майстер спорту СРСР В.В.Поярков.
Тривалий час керували гуртками початкового технічного моделювання В.Д.Коноваленко, А.В.Цвіркун, І.Н.Тушінская, А.Ф.Кіосев.

фото

                                                                                                     автор ст.  А.Ф.Кіосев.